Рання бiографiя
Іван Богун був одним із найвідоміших козацьких полководців в Україні середини XVII ст., слава про якого — гучно лунала не лише на українських землях, а й за їх межами. Проте, незважаючи на велику популярність, історичних джерел, що повною мірою документують його життя і діяльність — не збереглося. Достеменно невідомо, коли і де народився Іван Богун. Мало відомостей і про ранній період його життя, хоча деякі українські історики писали, що він вже брав участь у козацьких повстаннях в Україні 1637—1638 рр.
Перші ж дані про ратні справи Івана Богуна пов'язані з його участю в обороні Азова, коли запорізькі та донські козаки героїчно захищали місто від турецьких військ султана Ібрагіма і датуються 1637—1642 роками. Богун, зокрема, керував тоді одним із козацьких загонів, який прикривав Борівський перевіз через річку Сіверський Донець. Протягом 40-х років XVII ст. Богун вів звичайне для реєстрового козака життя, сповнене числених військових походів проти кримських татар, і обороняв українські землі від набігів останніх.
[ред.] Роль Визвольної війни
З початком у 1648 р. Визвольної війни українського народу Богун став одним із сподвижників гетьмана Богдана Хмельницького, і згідно «Реєстру Війська Запорізького 1649 р.» він значився серед козаків Чигиринського полку. Згодом, найвірогідніше у 1650 р.", за неабиякі організаторські здібності та військовий талант Богуна було призначено кальницьким полковником, а тому подальша його доля була тісно пов'язана із захистом Вінничини та Брацлавщини від військ Речі Посполитої.
В 1651 р. Богун вів важкі бої на Брацлавщині проти загонів Калиновського та Лянцкоронського. Саме у боях під Вінницею в березні 1651 р. Богун вперше найбільш масштабно проявив здібності воєводи, заманивши в ході бою польську кінноту на Південний Буг, де драгуни потрапили до зарання підготованої пастки. Тут же Богун проявив значну особисту хоробрість, очолюючи сміливі нічні вилазки з козацького табору. В кінцевому підсумку Богун втримав свої оборонні позиції під Вінницею i після підходу основних сил української армії змусив коронне військо відступити. В подальшому, переслідуючи польські загони, полк Богуна брав участь у штурмі Кам'янця-Подільського (29 квітня - 1 травня 1651 р. ) а в середині травня його козаки оволоділи Корцем.
Важливою сторінкою з-поміж ратних справ кальмицького полковника стала Берестецька битва, в якій І, Богун проявив себе розсудливим полководцем в найтрагічніший момент бою. Саме його було обрано наказним гетьманом в оточеному поляками козацькому таборі 30 червня 1651 р. І. Богун виправдав покладені на нього сподівання, вивів із оточення основні сили українського війська.
У 1653 р. І. Богун знову опинився у вирі бойових дій. Вже в березні 1653 р. його загони виступили проти армії С. Чарнецького, який, захопивши Липовець, Погребище та інші міста, рухався вглиб України. Зайнявши оборону в Монастирищі, Богун тривалий час відбивав атаки значно переважаючих сил коронної армії та робив дошкульні вилазки з міста. Так і не досягши успіху, війська С. Чарнецького, який під Монастирищем сам зазнав поранення, змушені були відступити.
Цього ж 1653 р. Богун разом із Тимошем Хмельницьким водив козацькі полки в похід на Молдавію, де було розгромлено армію Георгіци та його союзників. Після загибелі в Сучаві Т. Хмельницького (5.11.1653) І. Богун повернувся з військом в Україну.
В кінці 1653 та протягом 1654-1655 років кальницький полковник практично безперервно вів бойові дії проти коронної армії та татарських загонів на Брацлавщині та Уманщині. Значний військовий талант та численні перемоги створили Богуновi ім'я непереможного полководця, що навіювало страх на ворогів. В грудні 1656 р. І. Богун в якості одного iз керівників козацького корпусу під командою наказного гетьмана А. Ждановича вирушив у похід проти військ Речі Посполитої. Українські війська разом Із союзними арміями Семиграддя та Швеції протягом першої половини 1657 р. пройшли Західною Україною та Польщею, здобувши при цьому Краків, Брест та Варшаву, хоча в кінцевому рахунку й змушені були відступити в Україну влітку 1657 р.
[ред.] Пicля Хмельницького. Пiдсумок
Характеризуючи політичну діяльність полковника Війська Запорозького Івана Богуна, відзначимо, що він палко любив свою Україну й досить боляче реагував на кроки українських гетьманів, що могли ущемляти права останньої або козацькі вольності. Тому Іван Богун в політичному спектрі Української козацької держави займав місце постійного опозиціонера. Зокрема, він досить рішуче виступив проти укладення Богданом Хмельницьким Білоцерківського договору (28 жовтня 1651), засуджуючи при цьому політику поступок Польщі і зменшення козацького реєстру. У 1654 Богун був у числі противників курсу Хмельницького на союз iз Москвою i, так і не склавши присяги російському цареві, згодом очолив антимосковську старшинську опозицію.
Після смерті Б.Хмельницького (27 липня 1657) Іван Богун підтримував курс Івана Виговського та Юрія Хмельницького на унезалежнення від Москви української зовнішньої та внутрішньої політики, але й крен в інший бік вказаних гетьманів - на зближення із Польщею чи Туреччиною теж викликав спротив кальницького полковника. Зокрема, Богун відмовився підписувати укладений І. Виговським Гадяцький договір (6 вересня 1658). А в 1660 р. Богун виступив проти Слободищинського трактату, підписаного Ю.Хмельницьким.
У 1662 р. кальницький полковник І. Богун був ув'язнений поляками і відправлений до Мальборга. Він був звільнений Яном Казимиром в обмін на участь в поході на Лівобережну Україну. Але згодом Богун був не справедливо звинувачений у зносинах з москалями та урядом І. Брюховецького і був підло вбитий поблизу Новгород-Сіверського 17 лютого 1664 року.
Ім’я Івана Богуна – видатного полководця, політика, державного діяча навіки залишиться в пам’яті народній.
Brak komentarzy:
Prześlij komentarz